Великий ризик: Військовий назвав міста Донеччини, які Україна може втратити до кінця 2026 року

1 хв читання
Великий ризик: Військовий назвав міста Донеччини, які Україна може втратити до кінця 2026 року

Якщо Збройні сили України не отримають додаткові сили для зміцнення оборони Краматорська та Слов’янська, російські війська можуть вийти на околиці цих міст уже до кінця року. До того ж уже до кінця 2026 року Україна може втратити Часів Яр та Костянтинівку на Донеччині. Такий прогноз озвучив військово-політичний оглядач Олександр Коваленко в ефірі «Фабрики новин», передають Факт І.

За його оцінкою, Часів Яр може остаточно перейти під контроль російських військ наприкінці вересня — на початку жовтня. Експерт наголосив, що місто понад два роки залишалося важливим оборонним рубежем, де українські військові стримували просування противника та вели важкі міські бої.

«Це місто виконувало функцію гальмівну — стримувало російські війська, виснажувало їх більш як два роки», — зазначив Коваленко.

Водночас він підкреслив, що можливе відступлення із Часового Яру не свідчить про кризу, а є одним із можливих сценаріїв розвитку ситуації на фронті. Місто тривалий час фактично блокувало просування російських військ у напрямку Костянтинівки зі сходу.

Костянтинівка може стати наступною ціллю
За прогнозом Коваленка, до кінця 2026 року під загрозою може опинитися і Костянтинівка. Російські війська планували захопити місто ще в першій половині року, однак реалізувати цей задум їм не вдалося.

Експерт очікує, що найближчими місяцями противник може посилити наступальні дії на Добропільському та Дружківському напрямках.

Зокрема, значні бої можуть розгорнутися, якщо російським військам вдасться повністю замкнути ділянку біля Костянтинівки — від Довгої Балки та Степанівки до Русиного Яру і Софіївки. У такому разі, за словами оглядача, основними зонами бойових дій можуть стати райони Торського, Миколайпілля та Олексієво-Дружківки.

Окремою проблемою залишається східний фланг Слов’янсько-Краматорського плацдарму. Найскладнішою ділянкою Коваленко називає його північну частину, зокрема район південного берега Сіверського Донця, де російські війська активно використовують особливості місцевого рельєфу.