Бенефіціари російського тіньового флоту старанно приховують походження своїх кораблів: часто змінюють юрисдикції та назви суден, користуються підробленими документами і прихованими структурами власності. Але іноді вони припускаються помилок. Одну з таких помилок описало розслідувальне бюро TriTrace Investigations, яке виявило новий вузол тіньового флоту з десятків кораблів і простежило його зв’язки з “Роснефтью” та групою 2Rivers.

Історія почалася з деталі, яка звучить майже анекдотично. Петербурзька компанія “Легасі Марін” з’явилася у 2025 році для вирішення, як вона це формулює, технічних питань експлуатації суден під російським прапором. Штаб-квартира її розташована в Дубаї, офіційно їй належать два судна, ще в трьох вона виступає ISM-менеджером, тобто відповідає за безпеку. А от значно повніший перелік свого флоту оприлюднив адміністратор комьюніті-чату компанії в Telegram. Отак роками вибудовувана конспірація може розсипатися через один допис у месенджері.

Масштаб знахідки виявився серйозним. TriTrace ідентифікував 45 із 49 суден у списку, і це танкери для перевезення нафти, нафтопродуктів або хімічних вантажів. Разом вони можуть складати близько трьох-чотирьох відсотків усього світового тіньового флоту. 43 з них уже перебувають під санкціями.

Сам перелік читається як довідник з маскування. Майже кожне судно має нинішню назву і назву колишню: ADMIRAL, який раніше був SORION, AKKORD, що плавав як LAURYN, ANTARES з минулим PICTOR, NASLEDIE, яке звалося BLINT, VOZROZHDENIYE, колишній MONARCH. Патріотичні російські імена накладені поверх старих інтернаціональних, наче свіжа фарба на корпус.

Прапори теж вибрані з розумінням. Більшість суден ходить під російським, але в списку є Гвінея, Коморські острови, Оман, Індонезія і Туреччина. Побудовані ці танкери переважно в Південній Кореї, Японії та Китаї у двохтисячні роки, є судна іспанської та хорватської споруди. Тобто це не новий флот, а зібраний по світових ринках вживаний тоннаж, якому знайшли нове застосування.

Крім самої “Легасі Марін”, серед власників і менеджерів суден фігурують шість російських компаній, записаних на її ж співробітників Олександра Никифорова, Василя Резниченка та Віталія Казакова, а також іноземні перевізники.

Показово, що укладач списку назвав його приблизним, і мав рацію, хоч і не в той бік. Розслідувачі виявили, що до переліку не потрапила частина суден у власності чи управлінні “Легасі Марін” та близьких до неї компаній. Ба більше, флот може розширитися ще, адже в червні 2026 року зареєстрували дві нові підконтрольні компанії з промовистими назвами “Океанські рішення СПГ” та “Північне цвітіння”.

Тепер про те, чому ця історія значно більша за одну петербурзьку фірму. Ці компанії та кораблі близькі до дубайської нафтотрейдингової групи 2Rivers, раніше відомої як Coral Energy. Група оголосила про ліквідацію у 2025 році після санкцій з боку Великої Британії та Євросоюзу. Сполучною ланкою між нею і новою структурою є власник “Легасі Марін” Сергій Гриб.

Ланцюжок простежується цілком предметно. У 2023 році до Гриба у власність перейшов російський нафтотрейдер “Омега Енерджі”, яким до того володів акціонер і директор 2Rivers Анар Мадатли. Крім того, витоки показують, що Гриб користувався поштою на домені гонконгського нафтотрейдера Bellatrix Energy, якого Євросоюз пов’язує з мережею дубайської компанії. Тобто ліквідація 2Rivers виявилася не кінцем історії, а зміною вивіски: активи й люди нікуди не поділися, вони просто переїхали в нові юридичні оболонки.

Діяльність близьких до 2Rivers структур виходить і за межі торгівлі та транспортування нафти. У 2025 році один з найбільших на півдні Росії нафтопереробних заводів, Ільський, перейшов до компанії “Оріон”. А витоки свідчать, що її власниця Анастасія Пучкова є дружиною Хагані Мамедова, колишнього співробітника Coral Energy і власника компанії “Титан Енерджі Сервіс”, яку він свого часу отримав від того ж таки Анара Мадатли. Коло знову замикається на кількох прізвищах.

Найважливіша частина цієї історії стосується того, чия саме нафта пливе цими танкерами. Британське правоохоронне агентство NCA вважає, що у 2024 році мережа навколо керівництва 2Rivers оперувала понад сотнею танкерів тіньового флоту і торгувала більшою частиною нафти “Роснефти”. Окремо агентство заявило про особисті зв’язки між керівництвом цієї мережі та Ігорем Сєчиним. Тобто йдеться не про приватну ініціативу спритних судновласників, а про інфраструктуру збуту нафти державної російської компанії в обхід санкцій.

Зв’язок “Легасі Марін” із “Роснефтью” простежується і на рівні конкретних людей. Колишній капітан флоту Олександр Никифоров, за даними витоків, у 2025 році став заступником директора з безпеки мореплавання в “Легасі Марін”. Перейшов він на цю роботу лише через кілька місяців перебування на аналогічній посаді в дочірній структурі “Роснефти”, “Роснефтефлоті”. Тоді ж Никифоров зареєстрував компанії “Північний Вектор” і “Синергія Флоту”, які невдовзі отримали в управління або власність шість танкерів зі списку “Легасі Марін”.

Три з них, Belomor, Onega та Barents, майже одночасно об’єдналися під ISM-управлінням “Північного Вектора” у 2025 році. Історія цих суден особливо промовиста: збудовані вони в Іспанії наприкінці двохтисячних під іншими назвами, за рахунок інвестицій та в інтересах “Роснефти”, і відтоді багаторазово синхронно змінювали власників. Синхронність тут ключове слово, бо вона видає єдиний центр ухвалення рішень значно надійніше за будь-які реєстраційні документи.

Ще одна компанія Никифорова, “Волгаенергомарін”, до списку “Легасі Марін” не потрапила взагалі, але відповідає за безпеку низки танкерів, що перебувають у власності або управлінні компаній зі структури “Роснефти” “Прайм Шиппінг”.

Тож маємо цілком читабельну картину. Нафта державної російської компанії, флот із півсотні переважно підсанкційних танкерів під зручними прапорами, дубайський трейдер, який офіційно ліквідувався, але фактично переродився, менеджери, що переходять з дочірньої структури “Роснефти” в новостворені фірми і забирають із собою судна. І все це стало публічно відомим тому, що адміністратор чату в Telegram виклав перелік флоту, який мав би залишатися невидимим.

Для санкційної політики це не дрібниця, а робочий матеріал: кожне ідентифіковане судно з номером IMO і ланцюжком власників це потенційна позиція в наступному санкційному пакеті. Для Росії ж це нагадування про те, що найдорожча конспірація тримається рівно доти, доки хтось із виконавців не вирішить навести лад у власному чаті.

Флот “Легасі Марін”: перелік суден зі списку, оприлюдненого в Telegram

Дані наведено за таблицею TriTrace Investigations. Для чотирьох суден (AKVILON, MAGMA, MUSSON, RAZSVET) у списку відсутні ідентифікаційні дані. У дужках подано попередні назви суден.

Разом у списку 49 позицій. Прапори: Росія (38 суден), Гвінея (6), а також Індонезія, Туреччина, Оман і Коморські Острови по одному. Країни побудови: Південна Корея (18), Японія (13), Китай (8), Іспанія (3), Хорватія (1). Найбільше судно за дедвейтом – ASGARD (306 432 тонни), найменше з ідентифікованих – ARUM (1 504 тонни).