Новий Донбас: як Закарпаття перетворюється на індустріальний регіон
1 хв читання
“Кийов і Львов не указ Ужгородови”. Цей жартівливий фразеологізм яскраво описував відособлену роль Закарпатської області в тканині держави Україна. Відділене горами, межуючи з чотирма країнами, Закарпаття було відоме контрабандою, сімейно-політичними кланами та наявністю двох паспортів ледь не у половини населення.
Історично регіон не славився розвинутою промисловістю – добробут місцевого населення в часи незалежності забезпечувався вже згаданим “контрабасом”, заробітками за кордоном та туризмом.
Трагедія лютого 2022 року стала початком нової сторінки в житті Закарпаття: туди релокувалися зі східних та південних областей 330 підприємств, в тому числі представники металургії та машинобудування. Разом з бізнесом в край переселилися десятки тисяч українців.
Податкова служба збирає в області в шість разів більше податків, ніж у 2021 році, каже перший заступник голови Закарпатської обласної військової адміністрації (ОВА) Василь Іванчо. Ця цифра вражає навіть на фоні інфляції та девальвації гривні.
Населення Ужгорода за роки великої війни збільшилось зі 115 до 160 тисяч осіб, маленькі громади Закарпаття, самі тому не вірячи, святкують дні металурга та машинобудівника, а в містечку Перечин школу перейменували в “Краматорський ліцей”.
Ці перетворення – тільки початок нової сторінки в історії регіону. Підприємці, з якими поспілкувалась Факт І, в один голос кажуть про великий потенціал області та стверджують, що маховик індустріалізації тільки розкручується.
Причини релокації
“Росіяни почали обстрілювати Нікополь 12 липня 2022 року. З тих пір по місту прилітає кожен день. В тому числі, на наш завод”, – ділиться в розмові з Факт І директор з виробництва компанії “Сентравіс” Андрій Красюк.
“Сентравіс” входить у десятку світових виробників безшовних нержавіючих труб. Вони використовуються в автомобільній, нафтогазовій та енергетичній галузях. Пальне у двигуни автомобілів BMW, Audi, Volkswagen, Maserati та Ferrari подається трубками українського виробництва. Компанія навіть мала контракт зі SpaceX Ілона Маска.
Питання релокації частини виробництва з потужностей Нікопольського південнотрубного заводу постало з першими прильотами з боку окупованого Енергодара, каже Красюк. “Італійці та німці слабо вірили у здатність виконувати контракти, розташовуючись за п’ять кілометрів від вистрілу гармати. Переїзд дозволив нам працювати далі і отримувати нові експортні замовлення”, – розповідає представник “Сентравіс”.
Читайте також:
“Молимося Богу про дощ”. Що відбувається з містами та заводами Дніпропетровщини, які залишилися без води
Аналогічна ситуація була у сьомого в світі за обсягами виробника турбодетандерів – харківської компанії “Турбогаз”. Турбодетандер – це установка, що забезпечує охолодження та очищення природного газу. У результаті отримують високоякісний газ для газотранспортної системи та рідку фракцію для подальшої переробки.
В лютому 2022 року окупаційні війська наблизились до виробничих потужностей у Балаклійському районі на відстань близько 10 км, а в березні – знищили основний цех. Компанія відновила виробництво: одну філію відкрила на Полтавщині, другу – на Закарпатті. Запуск закарпатського підрозділу дав змогу продовжити виробництво детандерно-компресорного та детандерно-генераторного обладнання для міжнародних замовників.
Компанія експортує обладнання в Узбекистан, Казахстан, Туркменістан, Азербайджан. До початку великої війни “Турбогаз” відвантажувала продукцію з митного складу в Харкові і перевозила її літаками. Релокація на Закарпаття дозволила розташуватись ближче до термінала в Будапешті і виконувати зобов’язання перед замовниками.
Інша причина – нагода модернізуватися, пояснює директор з виробництва відокремленого підрозділу Сергій Мартинюк. У селище міського типу Великий Березний “Турбогаз” привіз з Харківщини лише 30% обладнання для нового заводу, решта – нове.
Пошук безпечного регіону
Співвласник “Сентравісу” Юрій Атанасов спочатку думав про переїзд за кордон. Передумав через брак спеціалістів. “Десант” з представників компанії об’їздив чотири західні області України в пошуках місця, де можна розташуватися, згадує Красюк.
“В шорт-листі залишилось десяток будівель, в які ми могли помістити наше обладнання. Вибір був. Приміщення в Ужгороді, на якому ми зупинили вибір, спочатку не дуже сподобалось, але підкупила наявність комунікацій від старого радянського заводу. До цього тут були збірні лінії для автомобілів”, – розповідає представник металургійної компанії.
Виробник безшовних нержавіючих труб “Сентравіс” релокувався на Закарпаття з прифронтового Нікополя
Олександр Колесніченко
Рішення частково релокувати з Харкова виробничі ділянки одного з найбільших металообробних підприємств України Variant Group ухвалювали співвласники – родина Шуфані. Компанія, яка 32 роки працює як сімейний бізнес і нині управляється другим поколінням родини, тоді шукала безпечні та стабільні умови для продовження виробничої діяльності, каже директор з розвитку релокації підприємств групи Денис Разуваєв.
До складу Variant Group входять 15 підприємств, один із ключових напрямів діяльності – металообробка та виробництво металоємної продукції. Сировину підприємства отримують від “Запоріжсталі”, а також від євросоюзівських, турецьких і китайських виробників металу.
Компанія виробляє системи опалубки, стелажні системи, інструменти для промислових і комерційних потреб. Продукція Variant Group постачається у 65 країн світу. Найвідоміші номенклатурні позиції Variant Group – стелажі для “Епіцентру”, обладнання для західних мереж супермаркетів Lidl, Spar, Billa, Kaufland. До великої війни компанія займала 60% ринку зрошувальних систем в Україні.
“Шукали приміщення у Львові, Вінниці, Івано-Франківську. Переважна більшість майданчиків радянської епохи були вирізаними, переобладнаними під склади, втратили виробничу функцію. У підсумку орендували приміщення в Береговому, згодом в Ужгороді”, – розповідає Разуваєв.
Гальванічний цех Variant Group на Закарпатті
Олександр Колесніченко
“Турбогаз” шукав приміщення з адміністративною будівлею, яке можна було б не орендувати, а придбати у власність. У Великому Березному вони знайшли закинуте підприємство, яке селищна рада віддала за погашення боргів перед податковою та виконавчою службами.
Індустріальні парки
Кілька підприємств на Закарпатті при релокації скористались таким інструментом як індустріальні парки. Це спеціально виділені території, реєстрація в яких дає можливість підприємству не платити імпортне мито та ПДВ за виробниче обладнання і впродовж 10-ти років не сплачувати податок на прибуток за умови реінвестування вивільнених коштів назад у виробництво.
Перший заступник голови Закарпатської ОВА Василь Іванчо каже, що до великої війни в краї діяв один індустріальний парк, а зараз зареєстровано вже 12. В шістьох йде активна реалізація проєктів.
Однією з компаній, яка створила індустріальний парк, став єдиний в Україні виробник вітроенергетичного устаткування мегаватного класу. Колишній нардеп Максим Єфімов та син співвласника “Індустріального Союзу Донбасу” Едуард Мкртчан перевезли свій спільний бізнес з виробництва “вітряків” з Краматорська Донецької області.
Читайте також:
Син співвласника ІСД Едуард Мкртчан: якщо щось станеться, хочу, щоб знали: це зробив Тарута
Вітрова електростанція потужністю 5,2 МВт складається з башти, гондоли, лопатей та турбіни. Компанія “Френдлі вінд технолоджі” збирає 30 вітрогенераторів на рік, локалізація виробництва сягає 60%, розповідає CEO Владислав Єременко. Компанія “Вітряні парки України” проєктує, будує, управляє станціями, а також залучає інвесторів і фінансування.
Виробничі потужності компанії “Френдлі вінд технолоджі”, яка збирає 30 вітрогенераторів на рік
facebook Дмитро Кисилевський
Ділянку обирали за стандартними для промисловості критеріями: підключення електроенергії, наявність залізниці та автошляхів для підвозу комплектуючих і відвантаження готової продукції, водні ресурси для забезпечення підприємства.
Окремий пункт – як сприймали громади. “Потрібно було ухвалювати не тільки ризиковані рішення, а й швидкі. Регіональна влада і територіальна громада підтримали той рух, не дивлячись на можливі культурні відмінності людей сходу і заходу”, – каже Єременко.
Загалом на Закарпаття релокувалося 371 підприємство, з них 11,6% – ФОПи. Держава також надала громаді право знижувати місцеві податки до нуля у разі потреби залучити інвестора. Народний депутат Дмитро Кисилевський перелічує приклади, коли місцева влада знижувала податки на землю і нерухомість на кілька років для того, щоб створити кращі умови для приходу або релокації інвестора.
Справжня інвестняня
Журналіст Факт І ніколи за свою кар’єру не чув настільки теплих відгуків про роботу державної, обласної та місцевої влади, як від керівників і власників релокованих на Закарпаття підприємств.
“Такого хорошого ставлення з боку влади до бізнесу, як на Закарпатті, ми не бачили ніде. Починаючи від періоду роботи (заступника голови Офісу президента, колишнього голови Закарпатської ОВА Віктора) Микити, нині (чинного керівника Закарпатської ОВА Мирослава) Білецького, і так по всій вертикалі є послідовна підтримка”, – розповідає співвласник групи компаній Variant Данііл Шуфані.
Обласна влада – це перша точка контакту для підприємств, які хочуть релокуватися. Вона акумулює інформацію про наявні земельні ділянки і приміщення в області, каже Кисилевський. Обладміністрація допомагає взаємодіяти з місцевими інфраструктурними монополістами – обленерго, постачальниками газу, води, водовідведення.
“З перших зустрічей до сьогоднішнього дня відчуваємо тотальну підтримку з боку місцевої влади. Починаючи від підведення комунікацій до адміністративних питань – все вирішується по-чесному і без зволікань”, – розповідає Разуваєв.
Коли в приміщення ОВА приходив великий інвестор, поруч з ним за столом сидів представник обленерго з уже готовим планом підключення мереж, пишається Іванчо. “Ми спрощували процедури. Обленерго, “Закарпатгаз”, центр зайнятості, міграційна служба – по суті, ми були додатковим підрозділом, кризовим центром, який вирішував питання, які не міг вирішити бізнес”, – каже чиновник.
Читайте також:
Кіт у мішку? Що саме передбачає угода про копалини зі США
Громаді Перечина вдалося зупинити інвестора на його шляху від Донбасу до Євросоюзу, щоб він не перетнув кордон, каже Кисилевський. “Голова Перечина особисто вручну вишукував власників окремих маленьких земельних ділянок і об’єднував їх в одну велику, щоб передати під будівництво індустріального парку”, – розповідає нардеп.
Переїзд виробництва “вітряків” тривав майже півтора року. 15 тисяч тонн металоконструкцій, устаткування, верстатів і приладів з Краматорська змогли перевезти тисячею рейсів фур. Разом з роботодавцем до Перечина переїхало багато краматорчан.
Вітрогенератори компанії “Френдлі вінд технолоджі” в Краматорську. Фото 10 лютого 2023 року
Getty Images
Півтора року тривала релокація в Ужгород та Берегове Закарпатської області й для компаній з групи Variant. З Харкова перевезли 35-40% потужностей. Одна з нових ліній не встигла пропрацювати на Слобожанщині і року, каже Разуваєв.
Переїхати групі компаній допомогла державна програма релокації бізнесу. Обладнання та устаткування транспортували вантажівки “Укрпошти”, а уряд компенсував частину витрат.
Готова продукція групи Variant
Олександр Колесніченко
“Сентравіс” завершила часткову релокацію в лютому 2023 року. До переїзду долучали проєктантів, які визначали розташування обладнання і слідкували за дотриманням технологічного ланцюжка.
Директор з виробництва металургійної компанії каже, що керівництво і акціонери знайшли на Закарпатті багато підтримки. “Місцева влада завжди була з нами. Допомагали з комунікацією з Києвом. Це була допомога не в грошах, а у швидкості”, – посміхається Красюк.
Окрему вдячність бізнесмени висловлюють уряду і держкомпаніям. Наприклад, спочатку листову сталь для виробництва “вітряків” “Френдлі віндз” возила вантажівками. На фуру поміщається всього два листи, тому доводилось перевозити численними караванами. Згодом свої послуги як перевізника запропонувала “Укрзалізниця”.
“Вони були навіть більшими драйверами процесу, ніж наша компанія. Запропонували робити доставку прямо зі станції до заводу, без перевантаження. Ми отримали здешевлення, спрощення і пришвидшення процесів. Вперше за всі роки УЗ стала клієнтоорієнтованою”, – захоплено розповідає CEO “Френдлі віндз”.
Красюк згадує, як до “Сентравісу” в Нікополь приїжджала Юлія Свириденко ще в статусі міністерки і перечікувала обстріл в укритті разом зі співробітниками. “Свого часу вона нам дуже допомогла. Це чиновники нового покоління”, – каже Красюк.
Інвестиції та податки
Variant Group проінвестувала в релокацію на Закарпаття і Хмельниччину, купівлю нового обладнання та забезпечення житлом співробітників 20 млн євро, підрахував Шуфані.
Компанія “Турбогаз” інвестувала 59 млн грн у придбання та реконструкцію нерухомості, підключення до електромереж, закупівлю обладнання та благоустрій території. На реалізацію проєкту підприємство витратило близько 1,5 року. Завдяки грантовим коштам придбали підйомні механізми.
У будівництво індустріального парку “Френдлі віндз технолоджі” загалом проінвестували 3 млрд грн, процес триває, каже Єременко. “Треба зберегти промисловий і науковий потенціал держави. Роботи з переїзду фінансуються з оборотних коштів, власних коштів акціонерів та кредитами державних банків, в тому числі пільговими”, – перелічує він.
Велика промисловість дала значний поштовх розвитку Перечина, каже Кисилевський. За його словами, бюджет громади з моменту появи там індустріального парку “Френдлі вінд технолоджі” зріс понад утричі. Місцевий бюджет отримує від краматорської компанії 100-120 млн грн на рік, уточнює Єременко.
Містечко Перечин на Закарпатті
wikipedia
Журналіст Факт І дивиться на Перечин з вікна автомобіля. На білому тлі білборда великими літерами написано вітання: “З днем машинобудівника!”. Стару школу відремонтували за три місяці, каже місцевий мешканець, і перейменували в “Перший Краматорський ліцей”. Майже всіх вчителів перевезли з Донеччини, учні – діти співробітників заводу вітрогенераторів, додає перечинець.
У 2026 році в Перечині обіцяють відкрити міжнародну школу, випускники якої, крім українського атестата, отримуватимуть міжнародний сертифікат Cambridge. Будівництво фінансує співвласник “Френдлі вінд технолоджі” Максим Єфімов.
Читайте також:
Новий власник “Донбасенерго” Максим Єфімов: Мені не сильно хочеться спілкуватися з НАБУ
Компанія впровадила ініціативу – 3% від продажу електроенергії спрямовується за соціальним контрактом саме в ту громаду, де розташовується вітрогенератор. “Це близько 1,5 мільйона гривень з кожної турбіни. Громада фактично отримує дивіденди, надаючи свою територію під встановлення”, – уточнює він.
Ймовірно, такий крок можна пояснити бажанням компанії покращити репутацію після протестів екологічних активістів та місцевих мешканців проти будівництва “вітряків” у полонинах Руна та Боржава в Карпатах. Місцева журналістка Олена Мудра, яка висвітлювала порушення при будівництві, поскаржилася на інформаційну атаку з боку “Вітряних парків”.
Єременко парирує: наявність “вітряків” рятує райони від відключень електроенергії, громади самі зацікавлені у їх встановленні і першими виходять на контакт до інвесторів з проханням розмістити вітростанцію.
Вітряний парк у селі Нижні Ворота на Закарпатті
dw
Переселення людей та підприємств відобразилося на фінансових показниках області. У 2021 році бюджет Закарпаття був на 64% дотаційний, у 2025 році трансферти з держбюджету становлять лише 34,7%, каже Іванчо.
Загальний розмір інвестицій за проєктами, які вже реалізовуються, становить 1,5 млрд дол., розповідає представник ОВА. “Це не задекларовані, а інвестиції, які реалізовуються фізично з 2022 року. Близько 800-900 мільйонів доларів на сьогодні вже фактично проінвестовано”, – додає чиновник.
Переїзд підприємств та людей стимулював економіку краю. 64 бюджети територіальних громад разом з обласним бюджетом подвоїлись у порівнянні з 2021 роком попри зміну розподілу ПДФО – з 4,5 до 8,8 млрд грн. Податкові органи за цей період почали збирати вшестеро більше коштів, каже Іванчо.
За останніми підрахунками Міністерства економіки, доступними на 2023 рік, на Закарпаття релокувалися 40% від усіх українських компаній-релокантів. Переміщені підприємства заплатили в місцеві бюджети у 2022 році 92 млн грн податків, порахували в ОВА. У 2023 році сума зросла до 202 млн грн, у 2024 році – до 503 млн грн, у 2025-му – до 756 млн грн. “Із загальної суми надходжень вже 10% припадає на релокований бізнес”, – хвалиться Іванчо.
Сплата єдиного соціального внеску зросла зі 100 млн грн у 2023 році до 716 млн грн у 2025-му, кількість працівників на релокованих підприємствах збільшилась з 2,2 тисячі до 11,7 тисячі. Основні галузі, в яких зайняті підприємства – переробна промисловість, машинобудування, будівництво, IT, транспорт.
Показовий факт: споживання електроенергії промисловістю на Закарпатті зросло на третину. “Зараз важко оцінювати стан енергосистеми, але в порівнянні з осінню 2023 року, коли проводили заміри, приріст в регіоні становив 30%”, – додав Іванчо.
Переїзд – тільки початок
Всі підприємці, з якими спілкувалася Факт І на Закарпатті, одностайно відповідають на запитання, з чим виникають найбільші труднощі: “люди”. Регіон був не готовий до релокації важкої промисловості, каже Разуваєв, кваліфікованого персоналу майже не було. Красюк підтверджує, що закарпатці не були пристосовані до індустріального виробництва так, як мешканці сходу України.
“Був ризик залишитись зі своїм обладнанням і з нікопольськими людьми. Але зараз сформувався кістяк з місцевих і наших вчителів з Дніпропетровщини”, – ділиться директор з виробництва “Сентравіс”. Компанія є одним з лідерів за рівнем зарплат в Ужгороді у своїй галузі.
Готова продукція компанії “Сентравіс”
Олександр Колесніченко
Щомісяця до Великого Березного з Харкова та Полтавщини вахтовим методом приїжджають близько 20 фахівців підприємства для забезпечення потреб у висококваліфікованих кадрах. За словами Мартинюка, присутність великих промислових підприємств сприяє підвищенню інтелектуального потенціалу місцевого населення: “Регіон тривалий час не мав розвиненої індустріальної бази, тож виробничі процеси були малопривабливими для місцевих кадрів. Нині ситуація змінилася”.
“Сентравіс” чекає на замовлений в Китаї новий волочильний станок, який дозволить запустити нові проєкти в автомобільній галузі. Наприклад, виробляти труби для водневих двигунів, що мають вищі вимоги до якості, ніж бензинові.
Читайте також:
Водневий завод на Одещині. Як бізнес в промислових масштабах вироблятиме екологічне пальне
“Френдлі віндз” не експортує продукцію, всі вироблені “вітряки” монтують в Україні. Компанія думає над відновленням в Перечині ливарних рам, втрачених в Краматорську. Створили систему переміщення та монтажу обладнання. “Це окремий відповідальний напрям, адже довжина лопатей сягає 80 метрів, башти – понад 100, загальна вага вітрогенератора – тисяча тонн”, – каже керівник компанії.
На заводі Variant Group Факт І помічає серед персоналу чимало представників ромської громади. Помітивши допитливий погляд, Разуваєв пояснює: “В країні колосальний кадровий голод. Людей просто немає. До речі, з ромами як співробітниками – жодних проблем”.
Читайте також:
“Щороку зникає місто завбільшки з Житомир”. Коли Україні чекати навалу трудових мігрантів
80% продукції, виробленої групою компаній Variant на Закарпатті, йде на експорт. Компанія розширює майданчики, і планує інвестувати надалі. Єдину невизначеність, за словами Шуфані, створює ситуація в енергосистемі. “В Харкові, наприклад, останній місяць електрика то є, то немає. Це створює додаткову невизначеність, але продовжуємо адаптуватись”, – каже підприємець.
Наразі ж компанія оновлює верстатний парк на Закарпатті й готується виробляти причіпну техніку для замовників з Фінляндії.
Турбіна виробництва компанії “Турбогаз”
Олександр Колесніченко
У 2021 році 89% прибутку “Турбогазу” припадало на експортні замовлення. У 2025 році ця частка знизилася до 66%, тоді як решта замовлень надходить від дочірніх компаній “Нафтогазу України” – “Укртрансгазу” та “Укргазвидобування”. Мета підприємства – повернутися до показників 80-95% експорту.
Чи стане Закарпаття новим Донбасом
Нинішня хвиля релокації змінить профіль економіки Закарпаття, вважає Кисилевський. “Меншою мірою вірю, що Закарпаття перетвориться на такий самий промисловий регіон, як Дніпро чи Харків, але зростання частки промисловості в економіці буде додатковим магнітом для повернення людей назад з-за кордону. Для заробітчан мати гарну зарплату і можливість жити вдома – важливий фактор для повернення”, – вважає нардеп.
Мартинюк бачить багато вмотивованих фахівців, загартованих війною, готових відновлювати Україну, залишатися в країні і розвивати підприємництво.
“Люди з різними інвестиціями освоюють цей регіон та вкладають кошти в різні напрямки. Не так швидко, але всі релоканти показують власним прикладом, що можуть швидко адаптуватися. У нас великий потенціал”, – каже представник “Турбогазу”.
Читайте також:
Експрес Львів-ЄС: коли захід України приєднається до євроколій
На думку Красюка з “Сентравіс”, структура економіки Закарпатської області змінюється за рахунок промисловості, зокрема металургії, яка ніколи не була тут представлена раніше. Водночас складні процеси на кшталт заготівлі і лиття перенести в Ужгород складно, а будівництво нових – потребує значних інвестицій.
Донецька, Дніпропетровська, Харківська, Запорізька, Полтавська, Сумська області як промислові центри формувалися майже півсторіччя, розмірковує Єременко. На його думку, Закарпаття зробило швидкий і значний крок в цьому напряму, тож через певний час стане центром східноєвропейського машинобудування.
“Радує, що разом із владою бізнес фактично виконує подвійну задачу: робимо цей регіон промисловим і відпрацьовуємо модель майбутньої енергетичної архітектури. Для того, щоб після остаточної перемоги мати більш гнучку модель роботи самої держави. Це буде важливо для бізнесу, котрий потім буде сюди заходити”, – каже Єременко.
Яку частку в структурі виробництва енергетики займає вітер, Єременко не береться озвучувати. Через російські обстріли розподіл генерації змінюється щодня. Водночас топменеджер переконаний, що через три роки “зелена” енергетика зможе забезпечувати потреби всього регіону, як це до останнього часу робили три “вітряки” в Краматорську.
Разуваєв бачить значний потенціал розвитку Закарпаття як промислового регіону завдяки віддаленості від Росії, великій кількості внутрішньопереміщених осіб і колишнім промзонам, які можна реконструювати або перебудовувати під нові заводи.
Іванчо ділиться, що через кілька місяців на Закарпатті відкриється новий завод, один із найбільших у Східній Європі. Український підприємець планував запустити його в іншій області, але велика війна скоригувала плани.
“Внутрішній інвестор до війни уклав контракти на поставку обладнання і запуск нового виробництва. Нам вдалося його переконати відкритись у Закарпатській області. Йдеться про 280 мільйонів доларів інвестицій. Виробництво настільки велике, що йому знадобиться ледь не окремий пропускний пункт на кордоні”, – каже заступник голови ОВА.
Перший заступник голови Закарпатської ОВА Василь Іванчо
facebook Василь Іванчо
Вузьке місце для експортноорієнтованих заводів – пропускна здатність прикордонних пунктів. Над її збільшенням працюють в Кабміні, зокрема в Міністерстві розвитку громад і територій. “Нам би дуже хотілося зайняти логістичну і транспортну нішу. Закарпаття межує зі Словаччиною, Угорщиною, Румунією та Польщею. Це одна з основних переваг нашого краю. Ми не використовуємо її повноцінно”, – вважає Іванчо.
Втім не все залежить від українського уряду. Під час блокувань кордону польськими сільгоспвиробниками електронна черга на закарпатські пункти сягала 20 днів. Крім того, перетинати кордон в Польщі зручніше – там одразу починається автобан, в той час як у Словаччині та Угорщині від українського кордону до початку автобанів треба подолати 70 км.
About The Author
